У практиці Православної Церкви вінчання прийнято здійснювати після обряду зарученняіноді вони можуть бути розділені часом. Вінчання дозволяється здійснювати і над тими, хто вступає в другий шлюб, проте чин другорядного вінчання менш урочистий, з читанням покаяних молитов.

Дні здійснення Таїнства Шлюбу по вівторкам, четвергам (напередодні пісних днів – середи та п'ятниці) та у суботу (напередодні малого Великодня – дня недільного); у Великдень, напередодні двонадесятих та великих свят. Вінчання у дні двонадесятих свят не заборонено, але небажано.

Чоловік і дружина заздалегідь обирають відповідний день, враховуючи не лише свої переваги та умови конкретного храму, а й загальноцерковні правила. Вінчання зазвичай не буває у вівторок, четвер і суботу. Це зв'язано з тим що найчастіше середа і п'ятниця — пісні дні, в які бажано дотримуватися подружньої помірності.

Перед тим як повінчати молодих, священик запитує нареченого: «Чи ти маєш щире і невимушене бажання і твердий намір бути чоловіком цієї (ім'я нареченої), яку бачиш тут перед собою?», і наречений відповідає: «Маю, чесний отче». – «Чи не пов'язаний ти обіцянкою іншій нареченій?» – "Ні, не пов'язаний".